Різдво
Навіть якщо в Україні народження Ісуса починають святкувати задовго до Різдва (Андріївські вечорниці), найголовнішим моментом святкувань залишається Свята Вечеря 6 січня. На Свят-Вечір на столі не буде ані м’яса, ані молочних продуктів. Стіл спочатку накривають соломою чи сіном аби відтворити місце, де лежав малий Ісус. Опісля на стіл кладуть дві скатертини: одна – для живих, а друга – для мертвих. Додають також і столовий набір для душ померлих.
Перед тим, як мають вклякати горяни до молитви, а згодом сідати за святочний стіл до вечері, гуцули запалюють смолу (живиця) або купують у церкві ладан, з якими ґазда тричі обходить кімнату виганяючи з неї злих духів.
Вечеряти сідають після з’явлення першої зірки, як символа тієї зірки, що показала волхвам шлях до Вифлеєму.
На покуті ставлять житній сніп або на стіл – декоративний дідух, сплетений з колосків жита, пшениці, вівса та стебел льону, які символізують предків родини. Насамперед несуть найкраще сінце або отаву для маржини до стайні (кошари), щоб віддячити тваринам за те, що колись вони відігріли Христа та віддали йому свою годівницю як колиску. Це основна причина, чому вечеряють без м’ясних страв.
Вечеря починається з молитви, яка закінчується словами: «Христос родився!», на що присутні відповідають: «Славімо його!». Перед тим як почати вечерю з дванадцяти страв (за кількістю апостолів), на підвіконня для янголів ставлять по маленькій ложечці куті. Кутю також їдять першою, бо вона символізує добробут. За старою традицією ложку куті кидали догори аби добре роїлися бджоли. Якщо вона прилипала до стелі, то рік обіцяв бути добрим. В наш час, цей народний звичай забувається.
Протягом дня, діти ходять від двору до двору, співаючи колядки. Дехто переодягається у волхвів та інших релігійних персонажів, що в українців називається «Вертепом» (народний театр). Увечері, по дворах з колядами ходять дорослі.
Наступного ранку, в деяких селах в околицях Жаб`я, після служби священик освячує і благословляє колядників-ґаздів, які ходять від хати до хати колядуючи і вітаючи господарів з народженням Ісуса. Колядки закінчуються вранці 13 січня і лишають місце Маланці або старому Новому року.
Юліанський та григоріанський календарі
Українські релігійні свята базуються на юліанському календарі, на відміну від календаря григоріанського. Юліанський календарь з’явився і одержав свою назву після того як Юлій Цезар наказав своїм астрономам співставити рік календарний з сонячним роком. Щоб усунути недоліки в календарі, папа Грегуар XIII вирішує у 1582 році уточнити його. Саме так з’являється різниця в 10 днів (а сьогодні у 13 днів). У 1054 році відбувся розкол між Римською церквою з одного боку та православною і греко-католицькою з іншого. Саме тому у XVI столітті тільки римська церква змінила свій календар.