гуцульське весілля З усіх українських обрядів і звичаїв, весільний обряд і його традиції є мабуть найбільш складними. Це особливо стосується гуцульського весілля. Крім підготовки до весілля, князь та княгиня (наречений та наречена) радяться з поважною людиною (староста) щодо обряду священого союзу. Цей урочистий обряд дуже багатий на різноманітні звичаї та тонкощі, тому допомога фахівця особливо потрібна для того, щоб молоді люди могли сказати, виконати та проспівати саме те, що їх батьки, дідусі та предки передавали із покоління в покоління. Цей гірський народ насправді є дуже консервативним. У день весілля наречені залишаються у своїх батьків. Стоячи на колінах, вони просять прощі(прощення) і дякують батькам за своє виховання. І хоч вони не завжди були зразковими дітьми, у цей день просять вибачення і благословення на те щоб покинути родинне гніздо. Після того як проспівані весільні пісні та виконані усі традиції, леґеневі(парубкові) треба першим приїхати до церкви, бо княгиня не повинна чекати. У кінці церемонії, розрізають колача на три частини. Кожен з молодих отримує частину, яку кладе в щось схоже на капюшон в одягу (ґуґля або манта), спеціально пошитий для цієї традиції. Остання третина хліба залишається у церкві. В Космачі князь і княгиня біля церкви розривають весільний колач. Кому попадеться більша частина, той буде головою сім`ї. Потім – традиційне фото на сходах церкви. Княгиня (Наречена) сама повертається до своїх батьків. Чоловік не залишить її надовго, але спочатку він має тричі об`їхати домівку та виторгувати у свого нового шваґра (шурина) ціну за свою молоду дружину. В цей час вона чекає на нього заховавши лице і дивлячись крізь дірку у колачі. Усе це відбувається під пісенний супровід гостей. Вечір закінчиться за великим столом, де сидітиме близько 300-500 гостей.