На полонині
Після цілого дня ходьби по Карпатських горах, недалечко від Космача я раптом почув у смерековому лісі звук сопілки. Занурений у свої думки, я спочатку подумав, що це мені примарилось. Я просто попрямува на цей чаруючий мелодійний звук. Через півгодини ходу, я віч-на-віч зіткнувся з молодим пастухом, який грав коло своєї череди корів на великій галявині посередині лісу.
Дякуючи цій чарівній мелодії, я побачив неймовірно красиве місце, де цей хлопець живе зі своєю родиною з кінця травня по кінець вересня.
Його родина виготовляє тут бринзу і інші молочні продукти, якими вони і харчуються. Я мав честь отримати запрошення на обід, за яким господарі пригощали мене сиром, маслом, сметаною та жентицею (сироваткою) власного виробництва.
Щирість та теплота цієї зустрічі, а також непідробний смак продуктів мені сподобались набагато більше, ніж стандартизація та нормалізація, яку Брюсель диктує в Європі.
Моїх слів бракує аби висловити моє задоволення та описати красу цієї зустрічі.